Ними пишається Яворів

Вербицький Михайло (1815-1870) - с. Млини Яворівського повіту, тепер Польща – український композитор і хоровий диригент, автор музики Державного Гімну України, автор численних музично-драматичних творів, сольних хорових і оркестрових композицій.

Волощак Остап (1835-1918) - м. Яворів, український вчений флорист, ботанік-географ. Перший керівник кафедри зоології, ботаніки і природознавства Львівської політехніки. Академік Віденської і Краківської академій. Опублікував характеристику понад 600 видів рослин, автор понад 40 наукових праць з флористики, ботанічної географії та систематики. Його гербарні збори нині зберігаються у колекціях понад 10 наукових установ Європи.

Гамела Ярослав (1917-1947) - м. Яворів, учасник національно-визвольних змагань. Боровся з фашистськими та більшовицькими загарбниками нашого краю у складі УПА. Псевдо «Бриль». Командував сотнею «Переяслави І». Був одним із найактивніших командирів УПА на Яворівщині.

Гинилевич Григорій (1809-1872) - м. Яворів, визначний просвітницький діяч, сподвижник національного відродження українців у Галичині. Професор духовної семінарії, член Головної Руської Ради, голова української делегації на всеслов’янському з’їзді у Празі в 1848 році, посол сейму, автор цінних праць з національного життя Галичини.

Загаєвич Микола (1892-1918) - м. Яворів, просвітянський діяч, учасник національно-визвольних змагань. Сотник армії УНР. Один із організаторів галицького полку січових стрільців у Києві. Похований на Аскольдовій могилі у Києві.

Лев Василь (1903-1991) - с. Старий Яр, видатний український мовознавець і літературознавець, педагог, доктор філософії, доцент словістики і мовознавства Львівського університету ім.. І. Франка, професор слов’янської філології Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН), професор історії Європи і сучасних мов Скрентонського університету (США), професор славістики Українського католицького університету у Римі. Автор друкованих книг, більш як 400 наукових праць, ессе, оглядів, рецензій.

Маковей Осип Степанович (1867-1925) - м. Яворів, український письменник, критик, педагог, фольклорист, перекладач і громадський діяч. Доктор філософії, активний громадський діяч. Автор збірок «Подорож до Києва», «Ревун», «Криваве поле», «Примруженим оком», повістей «Залісся», «Ярошенко», низки гумористичних оповідань та фейлетонів. Допоміг творчому становленню молодим українським літераторам – Ользі Кобилянській, Марку Черемшині, Василю Стефанику.

Мацелюх Богдан Павлович (нар. 1932 р. ) - с. Цетуля, відомий український мікробіолог-генетик, член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор, лікар, поет. Завідувач відділу генетики мікроорганізмів інституту мікробіології і вірусології АН України. Опублікував понад 200 наукових праць, в тому числі 3 монографії і 10 патентів. Віце-президент Українського товариства біологів, член Президії і голова секції Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М. Вавілова.

Семерак Михайло Михайлович (нар. 1940 р.) - с. Поруби, доктор фізико-математичних наук, професор. Автор 180 наукових праць по механіці деформованого твердого тіла, технологічної теплофізики, ядерної енергетики, електромагнетизму та метрології. За розробку та впровадження у виробництво високоефективних енергозберігаючих технологій виготовлення електровакуумних приладів у 1981 році нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки. Завідувач кафедри фізики Львівського державного аграрного університету.

Сявавко Мар’ян Степанович (нар. 1939 р.) - с. Мужиловичі, доктор фізико-математичних наук, професор. Завідувач кафедри економічної кібернетики Львівського державного аграрного університету. Автор 104 робіт з математики та 10 з її економічного напрямку. Має 5 наукових монографій.

Шаян Володимир Петрович (1908-1974) - с. Добростани, поет, філософ, санскритолог, історик. Професор, президент Європейської Президії Вільної Української Академії (УВАН), директор Лондонської бібліотеки ім. Т.Шевченка, мовознавець, етнограф, санскритолог, перший дослідник "Велесової книги"

Шептицький Андрей (1865-1944) - с. Прилбичі, видатний церковний, культурний і громадський діяч. Митрополит Галицький, архієпископ Львівський і єпископ Кам’янець-Подільський. Глава Української Греко-Католицької Церкви. Засновник церковного музею у Львові, Народної лічниці у Львові, Фундатор шкіл, семінарій, церков. Засновник Українського Католицького Союзу. Заступник маршалка Галицького сейму , член Палати Панів у Відні. Провадив велику діяльність, спрямовану на полегшення тяжкої долі пригнобленого українського народу. У 1906 р. очолював делегацію до цісаря Франца-Йосифа із домаганням рівних прав для українців Австро-Угорської імперії. Видав послання із засудженням голодомору в Україні. Завдяки його зверненню до Ватикану у 1938 р. Польща припинила нищення православних церков на Західній Україні. Опікун «Просвіти» та «Пласту», засновник ряду курортів та заповідників. Протестував проти атеїстичної пропаганди у школах. Єдиний у світі церковний діяч, який відважився написати до Гітлера, протестуючи проти винищення євреїв. Врятував від загибелі сотні євреїв та полонених, переховуючи їх у своїй резиденції та монастирях. Виступив проти політичних убивств серед українців. Попри дуже важливі обов’язки Ієрарха і проповідника, Шептицький писав глибокі філософсько-богословські твори, досліджував історію Церкви. Провідною ідеєю його життя була справа об’єднання української Церкви. Беатифікаційний процес розпочато 5 грудня 1958 р.

Шептицький Климентій (1869-1951) - с. Прилбичі, церковний дія, монах-студит. Брат Андрея Шептицького. Посол до Віденського парламенту та Галицького сейму. Збудував ряд церков. Настоятель студійського монастиря у Скнилові, ігумен Святоусчпенської Унівської Лаври, екзарх Росії і Сибіру. Заарештований більшовиками, помер на засланні. 27 червня 2001 р. під час Божественної Літургії у Львові за участю Папи Римського Івана Павла ІІ, Климентій Шептицький проголошений Блаженним.

Шухевич Роман (Тарас Чупринка) (1907-1950) - смт. Краковець, Герой України, визначний діяч національно-визвольних змагань, головнокомандувач УПА, генерал-хорунжий. Провідник ОУН на рідних землях, голова Секретаріату УГВР. Один із перших членів Організації Українських Націоналістів. Керував бойовими акціями українських патріотів проти польської окупації (замахи на польського шкільного куратора Станіслава Собінського, посла М. Лемика, міністра внутрішніх справ Б. Пєрацького) та оборонними акціями проти польських погромів. Один із ініціаторів створення Карпатської Січі. З 1941 року – крайовий провідник ОУН на Західній Україні, організатор і керівник Українського Легіону. У проголошеній 30 червня 1941 р. Українській державі був віце-міністром військових справ. З 1943 р. – головний командир УПА. З 1944 р. – голова Генерального Секретаріату УГВР . Після окупації Західної України Червоною Армією УПА під керівництвом Р. Шухевича продовжило боротьбу за визволення рідного краю, що полягало в збройному опорі органам терору окупантів, мобілізації мас для самооборони та пропаганді ідей державної незалежності. Героїчно загинув в бою з підрозділом НКВС у 1950 р. Посмертно присвоєно звання Героя України.

Яворський Стефан (1658-1722) - м. Яворів, видатний релігійний, культурний і політичний діяч, письменник, філософ, богослов, поет і публіцист. Митрополит Рязанський і Муромський, Місцеблюститель патріаршого престолу Руської Православної Церкви, президент Святішого Синоду, перший проректор Слов’яно-греко-латинської академії у Москві, викладач Києво-Могилянської академії. Автор численних богословських трактатів та проповідей. Його поетична школа наклала значний відбиток на всю літературу тієї доби. У творах висвітлював події з життя українського народу, селянсько-козацькі повстання, боротьбу козацтва проти турок та татар. Висвітлював думки щодо удосконалення державного устрою, розмежування політичних сил в Україні. У 1700 р. був насильно вивезений у Росію. Був прихильником І. Мазепи, а після падіння гетьмана став його очорнювачем. Чинив опір реформаторській діяльності Ф. Прокоповича. Писав підручники, книги. Вважається одним із засновників російського театру, керував театром при Московській академії, був автором п’єс. Свою бібліотеку, що налічувала 609 книг заповів Ніжинському монастирю.