Хоча будова 12 жовтня 1913 вже була закінчена , проте викінчення тягнулося довше.

У червні 1916р. при пожежі згорів старий будинок ,і гімназія розмістилася на кілька тижнів у будинку школи ім. Т. Г. Шевченка.

Ось як описує приміщення гімназії директор Іван Велигорський:”Теперішній двоповерховий будинок складається з 28 великих зал і кілька менших побічних приміщень.Будинок розміщений при головній вулиці., але віддалений від вулиці на 36 метрів. Перед будинком знаходиться шкільний город, а за будинком –площа, що займає 3 тис.кв.метрів”

Цікаві дані на рахунок назви гімназії подає І. Велигорський:»У першому півріччі шкільного року 1908-1909рр, називалась школа "Гімназіяльний курс ", а в другому півріччі – "Науковий заклад Гімназіяльний”. 1січня 1921р. гімназія «Рідна школа» стала державною.

У 1928р. цей заклад отримав ім’я визначного українського письменника, освітянина, патріота – яворівчанина Осипа Маковея.

Першим управителем гімназії був Борис Антін, але він керував недовго, бо вже в 1 півріччі 1908-1909рр. заступив його Іван Тиховський. В 2 півріччі 1908-1909рр. обняв управу Перфецький Ромуальд.

Гімназія починала з одного класу ,в якому було 45 учнів. У другому році вже було 2 класи з кількістю 85 учнів. В1913-1914 рр. – 397 учнів.

Школа не тільки вчить, але й виховує. Життя молоді кипить в її організаціях У гімназії існували т. зв. класові громади,які мали певні зобов’язання : вибір ради на чолі з війтом ; складення статуту ; , бібліотечна, порядкова ; деколи існував товаристський суд.

1 січня 1930 р. засновано кружок Марійського товариства Молоді. Багато старань у розвиток гуртка вклав о.Микола Кушпіт ,катехит гімназії.Члени Марійської Дружини неодноразово в році ходили до сповіді й св. Причастія. За цілий час свого існування кружок передплачував часописи й журнали ,щоб розширити християнсько-католицький світогляд.

Відкриття шкільного року починалося урочистим Бослужінням у просторій церкві св.Юра. Кожної суботи після уроків відбувалась релігійна «Екзорта», яка починалась молитвою «Отче наш» та співом «Царю небесний». У Великодний тиждень всі учні організовано йшли на Сповідь. Двоє найздібніших учнів служили як дяки, відправляючи Літургію зі священиком.

Читальня учнів –це найстарша самоуправна організація закладу. При читальні було утворено 3 секції: історично- літературну, картографічну, драматичну. Учні сходилися в суботу й читали українські, польські й німецькі часописи. Драматична секція ставила дві вистави: Осипа Барвінсько-го «Павло Полуботок» і І. Тогобочного «Борці за мрії». До читальні входило 156 чоловік. У 1935-1936 рр. головою читальні був Бриттан Роман.

Музика має велике значення у вихованні. Вона формує душу й будить у ній почуття гармонії, ритму й краси, розвиває слух . Перед гімназією поставлено завдання опікуватися цією виховною ділянкою . До навчання співу було залучено Івана Вербового. У 1911р. вправний диригент Роман Ставничий створив хор. Хор співав кожної неділі й свята під час шкільного Богослуження в церкві,а крім цього виступав на Шевченківських концертах .Музичну освіту від 1929р. учні здобували у Вищім Музичнім Інституті ім. М. Лисенка в Яворові.

У гімназії урочисто відзначали всі національні свята, особливо щорічно, роковини трагічної загибелі студентів в бою під Крутами. Часто влаштовувались екскурсії по історичних місцях.: до Крехова , Жовкви.

14 листопада 1913р. в яворівській гімназії було засновано Пласт. Життя у Пласті було гарне й захоплююче, але було й тверде, вимагало не раз самовідречення й самоопанування. Тому збиралася там майже вся найкраща молодь гімназії, що прикладом своїм підтягала решту молоді. Тих хто не дотримувався пластових правил , усували.У дні війни пішли ці молоденькі пластуни в стрілецькі лави, щоб показати, чого в Пласті навчилися. Багато з них вже не вернулося з поля слави. По війні Пласт відновлено у 1921р.1

Із спогадів колишнього учня Володимира Барагури 1922-1928 нав. рр.)

В 1938р. гімназія широко відзначила своє 30-ліття. За цей час понад 5 тис. української молоді переступило поріг «Рідної школи». 4-5 червня Ювілейний Комітет видав альманах «Тридцятиліття гімназії Рідної школи в Яворові» під редакцією д-ра І.Велигорського

В 1939р., після радянської окупації Галичини, гімназію «Рідна школа» перейменовано на середню школу №1. В 1942-1944рр. в школі була учительська семінарія з українською мовою навчання. Шкільний рік розпочався 28 лютого 1942р З 6 січня 1944р. шкільний будинок семінарії було віддано під німецький військовий шпиталь.

Яворівська гімназія була продовженням духовного відродження багатьох поколінь української інтелігенції всієї Галичини. У стінах гімназії викладали відомі діячі науки та суспільно-політичного життя:

Осип Турянський, доктор філологічних наук, відомий український письменник кінця XIX-XXст. Його повість «Поза межами болю» була представлена до нагородження Нобелівською Премією.

Микола Чайковський, доктор математичних наук, син відомого письменника Андрія Чайковського.

Багато учителів гімназії закінчували європейські університети Відня, Праги, Берліна та інших великих міст, звідки приносили здобутки педагогічних систем науки і використовували їх.

Колишні гімназисти згадують таких учителів:

Протягом 30 років існування гімназії понад 5 тис. юнаків і дівчат одержали в ній основи знань. Багато випускників гімназії здобули вищу освіту,стали вчителями, лікарями, вченими, духовними особами, активними борцями за волю України.

З гордістю згадуємо директора школи 50-70-х рр.Павлущенко Лідію Петрівну, яка більше 30 років пропрацювала в нашій школі, з них 25 років директором школи. Після війни 16 вересня 1944р.розпочала навчальний рік вчителем української мови. У своїх спогадах вона писала: «Були труднощі, не вистачало вчителів, підручників, зошитів, але приємно згадати як учнівська молодь хотіла вчитися.» В стінах школи навчалися діти не лише з Яворова, а й довколишніх сіл: Залужжя, Старого Яру, Черниляви, Тарнавиці, Бунова, Чолгинь, Котів, Новин, Бердихова. За час праці в «Рідній школі» Лідія Петрівна сформувала дієздатний, творчий педагогічний колектив з числа молодих спеціалістів. Гордістю школи були талановиті, люблячі свою справу педагоги- молоде подружжя Федоришиних- Уляна Марківна і Михайло Романович, який згодом став заступниуом директора школи; Шуп’яний Олександр Миколайович, Романчук Ірина Остапівна, Богородицька Любов Олексіївна, Ковалевська Людмила Вячеславівна, Сніцерук Галина Омелянівна, Михальчук Теодозій Дмит-рович, Саламахіна Леоніда Остапівна, Клижко Галина Тимофіївна, Розенберг Лея Яківна, Олійник Євген Михайлович, Роїк Любов Володимирівна та інші.

Згодом колектив учителів школи став поповнюватися за рахунок випускників школи, які одержали педагогічну освіту- це Кондришин Богдан Євгенович, Деркач Надія Василівна, Букаріна Євгенія Іванівна, Сеньків Віра Степанівна, Садова Дарія Григорівна, Глинка Розалія Федорівна та інші.

З приходом на західноукраїнські землі радянської влади, в СШ №1 ім. О.Маковея розпочався новий етап в історії. Нова влада ввела в школах систему освіти за радянським зразком,навчальні заклади ставали політизованими.

СШ №1 була і залишається найбільшим навчальним закладом у Яворові. В1953р школа організовує платний концерт , і за виручені кошти було виділено допомогу для дітей сиріт ,також було закуплено фруктові дерева і насаджено сад. В 1956-1957рр. школа видавала свою газету , в тому ж році збудовано пам’ятник О.Маковею.

В1964р.наші футболісти були чемпіонами області і 7 чоловік з команди було взято до обласної збірної .

В 1973-1987рр.директором школи був І.Ю.Дацко. З його ініціативи в 1974р. було добудовано 12 класів, їдальню, спортзал, 4 автокласи, гаражі. За І.Ю.Дацка був створений технічний центр, в1976р. існував радіозв’язок і була радіофікована уся школа.

Кількість учнів в школі постійно зростала. Причиною того є кращі умови навчання. У школі працювали висококваліфіковані вчителі.

У нелегкі комуністичні часи в школі завжди панував національний дух: на сценах міста, району ставились п’єси українських письменників, читались поетичні твори наших класиків, хори виконували українські народні пісні, танцювальні колективи- українські народні танці.

Школа під Ратушею

Авторитет школи, її вагомість, висока оцінка батьками і громадськістю в значній мірі спричинені ефективною роботою педагогічного колективу.

Педагогічний колектив школи творчий, згуртований, невтомний у пошука найефективніших сучасних шляхів навчання і виховання учнівської молоді. До складу педагогічного колективу входять 64 вчителі, з них: практичний психолог, соціальний педагог, 2 педагоги-організатори, вихователь групи продовженого дня, 3 асистенти вчителя інклюзивного класу, завідувач бібліотекою. Крім того працює 1 сумісник.

За кваліфікаційним рівнем учительський склад характеризується такими показниками:  кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії» - 35 кваліфікаційна категорія «спеціаліст першої категорії» - 12 ; кваліфікаційна категорія «спеціаліст другої категорії» - 4; спеціаліст - 8; бакалавр - 1; 12 тарифний розряд - 3; 10 тарифний розряд - 1.

Педагоги, які мають педагогічні звання "вчитель-методист": вчитель хімії Глущенко У.О., вчитель інформатики Манько Н.М., вчитель початкових класів Глова У.М.).

Педагогічне звання "старший учитель" присвоєно 19 педагогам: Бамбурова О.,

Романик І., Британ І., Хомік М., Сабат Ю., Галиця Н., Мурин Л., Конанець У., Тераз Л., Сосновський Ю., Лопачак М., Здебська Л., Кондрацька І., Кондратьєва В., Шубертович А., Буфан В., Польшин М., Лазорко О., Флис О.

Нагрудним знаком «Відмінник освіти України» нагороджені вчитель інформатики Манько Н.М. та керівник гуртка Польшин М.Т.

Нагрудним знаком «Василь Сухомлинський» нагороджена вчитель інформатики Манько Н.М.

Школа повністю укомплектована педагогічними кадрами, створені усі можливості для якісного проведення освітнього процесу. Середній вік педагогів становить 39 років. Середнє педагогічне навантаження складає 17,9 год.

За результатами атестаційної експертизи (лютий, 2012 року) Яворівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 отримала 47 балів, що свідчить про достатній рівень діяльності закладу: Організація навчально-виховного процесу - 9,97 (достатній рівень);

Ефективність навчально-виховного процесу - 12,9 (високий рівень); Управління загальноосвітнім навчальним закладом - 13,6 (достатній рівень); Соціальний захист, збереження та зміцнення здоров’я учнів та працівників ЗНЗ- 10,75 (достатній рівень). Результати проведеної експертизи освітнього закладу свідчать про те, що на цей час у школі сформований стабільний висококваліфікований педагогічний колектив, який володіє інформаційно – комунікаційними технологіями навчання, сучасними педагогічними технологіями, здатний розв’язувати завдання, які стоять перед сучасною школою та готовий до впровадження інновацій.

Яворівський ЗЗСО І-ІІІст №3 ім.Т.Шевченка

Історія Яворівської середньої школи № 3 сягає у сторічну давнину. На превеликий жаль, ми можемо опиратись лише на спогади колишніх учнів та віднайдені шкільні документи.

Будова школи розпочалася у 1897 році на кошти громади. Нова школа, за задумом яворівської громади, повинна була стати школою народною. Завдяки знайденим шкільним повідомленням, датованим 1906-1911р.р., видно, що навчання у школі проводилось українською мовою з паралельним вивченням польської, німецької, російської мов.

До 1939 року школа носила ім’я Тараса Шевченка. У післявоєнний період до старого корпусу добудували новий, знищивши сад, створений руками першого директора школи Андрія Мареніна. Окрім цього, ліквідували назву школи, яка не відповідала комуністичній ідеології, і до 1992 року навчання у школі велося російською мовою . При здобутті Україною незалежності набуло актуальності питання повернення школі імені Тараса Шевченка. Дирекція та педагогічний колектив школи неодноразово звертались до органів місцевого самоврядування з відповідним проханням.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України „Про присвоєння імен навчально-виховним закладам ”№ 818 від 04.08.1997 року школі було повернуто ім'я Тараса Шевченка.

У 1994 році, до 180-ої річниці з дня народження Т.Шевченка, в школі створено музей «Шевченківська світлиця».

На даний час приміщення школи типове, розраховане на 500 місць, з центральним опаленням, бібліотекою, двома кабінетами інформатики, навчальними майстернями, актовим та спортивним залами. Існує 20 навчальних кабінетів, з них 8 паспортизовані: української мови, Шевченківська світлиця, географічний, історичний, хімічний, фізичний, біологічний, інформатики.

Серед різноманітних навчальних закладів наша школа посідає своє місце, що визначається властивими їй рисами. У 2013-2014 р. 34 учні стали призерами предметних олімпіад, кожного року наші учні є учасниками і переможцями обласних олімпіад, спортивних змагань. Щорічно 65-70% випускників поступають у ВУЗи ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

Польська Суботня Школа ім. Яна ІІІ Собеського

Ідея виникнення та побудови польської гімназії в Бориславі припадає на перше десятиліття минулого століття. Це й не дивно. Зі зростанням населення польської національності така потреба виникла. Цим ідеям перешкодила Перша світова війна 1914 – 1918 рр. Лише в кінці 1918 року Спілка польських громадян на чолі з лікарем Тадеєм Дверніцкім відкрила приватну польську гімназію. Відкриття цієї гімназії припадає на утворення Західно-Української Народної Республіки. Тому польська громада звернулася за дозволом до Державного Секретаріату ЗУНР, який і одержала.

Сvпочатку вона розміщувалася в невеличкому приміщенні (де свого часу була вечірня середня школа робітничої молоді), а згодом до гімназії у двадцятих роках минулого століття добудовано дерев’яний триповерховий корпус (сьогодні частина приміщення ЗОШ № 3). Заняття фізичною культурою і спортом проходили в залах польського товариства «Сокола» (зараз приміщення дитячо-юнацької спортивної школи).

На відміну від народних шкіл, навчання в гімназії було платним і складало близько 500 – 600 злотих на рік. Протягом семирічного курсу навчання гімназисти вивчали широке коло предметів, зокрема, релігію, польську, англійську, латинську, німецьку, українську мови, природознавство, математику і т. д.

До приватної польської гімназії приймали дітей після закінчення четвертого класу народної школи. Вступники складали вступні екзамени – польську мову і математику (рахунки). З польської мови писали диктант із текстом довільної форми, з математики кандидат мав добре знати таблицю чотирьох дій.

Вже 1919 року було набрано перші чотири класи, перша матура (тобто перший повний випуск) відбувся 1923 року. Станом на 1930/1931 навчальний рік приватна польська гімназія мала класи: нижчі – загальні та вищі – що складались із гуманітарних відділів. Цього ж навчального року І – VIII класи відвідувало 300 учнів – мова викладання польська (суміжні: англійська, французька, німецька, українська); І – VII – відвідувало 140 учнів, мова викладання польська (суміжні: французька, німецька, українська); IV клас відвідувало 160 учнів, мова викладання польська (суміжні: англійська, французька, німецька, українська).

Викладав 21 учитель. У середньому оплата за місячне навчання складала близько 50 злотих. На кожного викладача припадало в межах 29 учнів. Для здібних, але бідних дітей, були встановлені знижки в оплаті, або повне звільнення від оплати за навчання. В гімназії був високий рівень навчання і вимог до учнів. Більша частина викладацького складу мала професорські звання і всі закінчені вищі навчальні заклади.

Серед професорського складу відзначався вчитель математики доктор Шреєр, винятково культурна людина, яка говорила про математику, як про поезію та історію. Винятковим був також професор Леонард Горбулевіч. Спочатку навчав співу і викладав біологію. Пізніше у зв’язку зі зростанням кількості абітурієнтів займався тільки викладанням біології та біологічними дослідами. Його досліди та лекції відвідувало чимало молоді.

Вчителька Зофія Козловська викладала польську мову, уроки релігії – ксьондз Станіслав Солтисік, фізичне виховання – Вінерт, математику – професор Йонас Тілеман, а також учителі: Маріан Вейнарт, Ландерман, Боркова, професор Россовський, брат якого Казимір Россовський був останнім президентом міста; Ян Дудек, Броніслав Дуліман та інші. Директором гімназії був Тадеуш Ремер. Зі вступом у вересні 1939 року в місто радянських військ гімназія перестала існувати. На її базі нова влада відкрила середню школу.

Доля викладацького складу гімназії трагічна. Багатьох із родинами депортовано до Сибіру, значну частину професорів НКВД розстріляло. Так, професор Юзеф Пачоса арештований у лютому 1940 р. і розстріляний 7 липня 1941 року в Києві. Професор Ілярій Гостиля арештований 1940 року, а дружину Олену з двома дітьми в лютому 1940-го депортовано. Професор Станіслав Шмідт арештований у березні 1940 року, розстріляний 7 липня 1941 р. в Києві. Арештовані були також і учні. Серед них – Владислав Лєщинський, арештований в квітні 1940 року, Тадеуш Шуль та інші. Після приходу радянських військ у серпні 1944 року колишнє приміщення польської гімназії віддали під класи російської середньої школи.